Частина перша. Шлях до Чорного Сонця.
Моя історія загадкова і приховує в собі багато пригод і небезпек...
Я прокинувся в лісі кишуючим хижаків та ворогів. Я відчував жахливий головний біль, голод і спрагу. Я не пам'ятав хто я і звідки, мені потрібно було знайти десь сховище і їжу. Коли я прийшов до тями, то побачив, що до мене йде незнайомець, я злякався і кинувся навтіки, але він зупинив мене і сказав, що хоче допомогти. Я довірився йому і ми вирушили в путь.. Незнайомця звали Німбо, він був членом Чорного Сонця. Німбо привів мене до сховища в якому вони мешкали. Там мене нагодували, вилікували, за що я їм був дуже вдячним. В них я перебував тривалий час, ми здружилися і мені не хотілось з ними розлучатись. Раптом, вони запропонували мені стати одним із них, але за одної умови, що я пройду випробування в виді заявки, я без роздумів згодився, адже ці люди допомогли мені. Моя заявка була напружена, але через декілька днів мене прийняли до себе. Я був дуже радий. Оскільки я не пам'ятав свого імені, мене назвали Арвіном і тоді, я промовив клятву і разом з ними почав боротись заради Чорного Сонця...
Частина друга. Вихід з братства. Шукання притулку.
Я давно не бачив своїх братів, можливо вони десь грабували когось, або ще щось. Я не міг залишатись без діла і я вирушив у пошуки нового дому. Я блукав по лісі, ночував на деревах, полював на тварин. Пройшло багато часу, коли я пішов з Чорного Сонця. Але раптом настав момент який змінив моє подальше життя. Чоловік благав допомоги, на нього напали хижаки. Я відразу стрибнув на допомогу і розправився з хижаками. Незнайомець подякував мені і хотів віддячити, нагодувавши мене і давши притулок. Коли ми прийшли до його будиночку він познайомив мене з своїми братами і представився. Його звали Корбелл, всі вони були об'єднані в організацію під назвою Чорні Ангели. Я досить довго перебував з ними, допомагав їм. Все було прекрасно, але одного разу дойшли чутки, що грядить небезпека і всі повтікали. Я знову залишився самотнім..
Частина третя. Вступ до Культу Зеркал.
Після розпаду Чорних Ангелів, я вирушив на планету Хот. Ходили чутки, що на тій планеті править досить сильна організація під назвою Культ Зеркал. Я вирушив до головного замку, щоб спробувати туди вступити. Перед воротами мене зупинили вартові, спитали чого мені треба, я відповів, що хочу поступити до них. Вони засміялися, бо я був в подраній одежі і вигляд у мене був не найкращий. Але вони впустили мене зі сміхом. Я вирушив до голови цієї організації, Аллерт його звали наче, так Аллерт. З мене почали всі глузувати, але я сказав, що хочу вступити і здатен пройти всі випробування. Рада старійшин подумала і допустила мене до випробувань. Завдання були дуже важкі, я дуже наполегливо їх виконував. Рада Старійшин здивувалася, побачивши мою наполегливість і прийняла мене в академію, де я удосконалював свої бойові навики...Пройшов тривалий період, все було чудово, в мене виходили всі завдання, але раптом мене зрадили. Я не зміг стерпіти зради і пішов звідти назавжди. Мої пошуки притулку знову продовжувалися...
Частина четверта. Посвята в Мандалоріанці. Галактична Війна
Всі ці дні я перебував у свого недавнього знайомого Джодо. Нам було весело, ми ходили на полювання. Якось він мені запропонував вступити до Мандалоріанської Імперії. Це була несподівана пропозиція, але я згодився. Нагрянула Галактична Війна і Мандалоріанцям потрібні були збройні сили. Ми під командуванням Мандалора перебували в блокаді на планеті Мандалор. Сили були нерівні, але ми бились до кінця. Наші союзники потерпіли поразки і ми залишились одні. Руусановці обійшли нашу планету зі всіх сторін і захопили нашу планету. Хтось зміг втікти, а хтось загинув в бою. Я залишився в живих і пішов від моїх братів.
Частина п'ята. Посвята в лицарі.
Невдовзі після тяжких битв, мій знайомий приютив мене до себе. Як виявилось він був членом братства під назвою Еншіент. Я вже тоді так втомився від цих переходів від одного братства до іншого, але мені потрібен був притулок і тому я мусив там перебувати. Мене посвятили в лицарі і я став одним з них. З кожним днем я відчував, що мені там не місце. Члени ордени були не дуже привітні, що мені не подобалось. І одного разу у мене увірвався терпець, погане ставлення одного із братів мене дуже засмутило і я пішов звідти. Я хотів, щоб в світі панував мир і добро і я знову вирушив на пошуки справедливості.
Частина шоста. Вступ до Ордену Справедливості.
Через деякий період мій знайомий Гіор попросив в допомозі. Я згодився йому допомогти, але він мене попросив допомогти йому з розвитком Ордену Справедливості. Я звичайно ж згодився. Спочатку я вносив деякі ідеї, допомагав, але голові ордену було ліньки цим займатись. Халатність Гіора змусила мене покинути їх про що я і не жалкую.
Частина сьома. Нова надія.
Після цієї біготні я мусив задуматись, що мені насправді потрібно. Протягом тривалого часу я був в роздумах. Передивившись всі мої бажання і потреби я зрозумів куди я хочу вступити. Я зупинився на ЛТС, вся надія моя покладалась на вступ до них. Я набрався сил і вирушив подавати заявку. Тепер я тут і чекаю завдань...

not bad

Шо змінилось з останньої нашої бесіди ?
В нас тут не "проходной двор", шоб потім спетляти в другий клан.



Може ти ше шпіониш для когось ?

Я тобі секрет відкрию, у нас зараз також мало хто щось робить. Так що, можна твою заявку вже закривати?

Ну я ж попереджав тебе. Моя історія полягала в коротких розповідях про усі клани в яких я був і те чим займався в них.